Якось художницю Рубі Сільвіус охопила туга, коли вона подивилася на використаний чайний пакетик – жалюгідний, більше ні на що не придатний, приречений на смерть після такого швидкого і нікчемного життя, відданого людині в ім’я споживання.
І так їй стало сумно, так гостро Рубі відчула несправедливість, що художниці негайно захотілося вигадати, що ж можна з цим зробити…
Так народилася ідея проекту “363 дні чаю”, в якому щодня жінка розписувала чайні пакетики, що відслужили.
Дивно, але багато її робіт було продано ще до того, як проект підійшов до завершення, і таким чином художниця добилася бажаного – подарувала нове життя предметам, які були за секунду від сміття.
Звучить, звісно, смішно: Рубі врятувала чайні пакетики! І на перший погляд ідея видається безглуздою та марною. Але спробуйте подивитися на її дії з іншого ракурсу, копнути глибше, вникнути у суть.
Адже мало того, що жінка знайшла вихід із абсолютно безвихідної ситуації, так ще й повністю перевернула реальність, змусила ставитися до неприємних відходів, як до предметів мистецтва…















